Квітень 2022-го для Київщини став місяцем звільнення. Два роки тому зламані та розбиті російські війська, які прийшли “взяти за три дні” столицю, почали тікати під натиском української зброї. Звільнення області дало можливість майбутньому інструктору центру КоЛеСо Ользі та її чоловіку Сергію вперше зустрітися після довгого місяця вимушеної розлуки.
Компанія Сheckbox підтримує КоЛеСо, щоб інструктори могли і надалі ділитись з курсантами життєво-важливими навичками. Але можливість допомагати – це ще й можливість знайомитись з історіями тих, хто зараз надає цінні знання з домедичної допомоги. Цього разу разом з інструкторами центру КоЛеСо згадуємо, як два роки тому звільняли Київську область, та як цей час переживали медики.
“Все почалося раптово”. Як два роки тому чоловік та дружина опинились відрізані один від одного через бойові дії
Сергій — анестезіолог, його дружина Ольга — гінеколог. Коли російські війська вторглися до Київщини, Ольга поїхала вивозити їх неповнолітніх дітей з Макарівщини, а Сергій залишився чергувати в приймальному відділенні селищної лікарні Бучанського району. Тоді ж до медзакладу почали звозити перших поранених.
“Все почалося раптово: Масові поступлення цивільного населення, діти, вагітні жінки, тероборонці, волонтери та бійці ЗСУ. Мінно-вибухові поранення, вогнепальні поранення, різні травми та опіки. Агонуючі пацієнти… Цивільна лікарня та медичний персонал, в умовах перебоїв електричної енергії, водопостачання, постійних обстрілів, браку медичних препаратів та відсутність зв’язку не відступили і продовжували надавати допомогу, до моменту коли лікарня не опинилась “на нулі” і нам дали дозвіл на евакуацію”, – згадує Сергій.
Перші тижні Сергій надавав допомогу пораненим в надскладних умовах. В ті дні його дружина часом не могла навіть дізнатись чи він живий, адже зв’язок був нестабільним.
“Я знала, що він постійно у лікарні, де вже немає світла, води, але є багато поранених після авіаударів. На Макарів неможливо було доїхати, неможливо було довезти їм допомогу – вони були заблоковані там – лікарі та їх поранені. Серед зруйнованих будівель вони продовжували оперувати – вибору не було, адже до евакуації 7 березня всі поранені залишались з ними”, – згадує Ольга.
“В перші хвилини постраждалий — сам на сам з пораненням”. Коли прийшло усвідомлення потреби в домедичній допомозі
Ольга виїжджала з Макарівщини коли всі мости вже були зруйновані, а остання доступна траса прострілювалася, а повернулася вже через місяць — одразу як тільки окупанти покинули рідне місто. Тоді ж для медиків почалася активна виїзна робота.
“Ніхто з нас, звичайно, не знав, як довго це триватиме і кожний з нас тримався. Лікарі Макарівщини відновлювали роботу – їздили виїзними бригадами по деокупованих населених пунктах, вели прийом, забезпечували ліками”, – згадує Ольга.
Тоді ж сімейна пара стала активно обговорювати проблему домедичної допомоги. Стало зрозумілим, що від того, чи може людина надати первинну допомогу до приїзду медиків, часто залежить людське життя.
“У перші хвилини від поранення всі поранені – знаходяться самі, без професійної лікарської допомоги. І також минає час поки пораненого евакуюють до лікарського закладу. Якщо поранений сам собі, або йому хтось поруч з ним не надасть домедичну допомогу – його шанси доїхати живим зменшуються. Загинути від масивної кровотечі можна за лічені хвилини, якщо не вміти її зупинити. Тому я стала інструктором тактичної медицини”, – розповідає Ольга.
Сьогодні лікарі стають вчителями. Що мотивує медпрацівників ділитись навичками, що рятують життя
І у мирний час при травмуванні для кожного з нас важливо – володіти навичками домедичної допомоги. А у воєнний час це особливо важливо, каже Ольга.
“У час війни успіх нашої допомоги великою мірою залежить від того, чи був здатний наш пацієнт надати собі домедичну допомогу до моменту, коли він опиниться поруч з нами. Тому сьогодні ми лікарі стали вчителями”, – каже Ольга.
Її чоловік впевнений — кожен навчений такмеду курсант — це додатковий шанс врятувати людське життя. Тому Сергій закликає медиків, незалежно від досвіду, долучатись до спільної справи.
“Закликаємо всіх свідомих лікарів знайдіть в собі сили та ставайте інструкторами у навчально- тренувальних центрах тактичної медицини. Ваші знання та вміння потрібні тут для підготовки населення, яке розуміє, що робити в критичній ситуації та врятує не одне життя. Неважливо, чи ти молодий лікар, чи профі з багаторічним досвідом сьогодні кожен знайде своє місце у спільній справі”, – каже Сергій.
Зараз Ольга, лікар гінеколог, поєднує інструкторську роботу зі своєю звичною лікарською практикою.
“Чому я вже майже рік у свій вихідний день не відпочиваю, а викладаю курс тактичної медицини? Тому що відчуваю, що для мене мало лише віддано працювати та донатити. Я напевно могла б знайти і інший спосіб як волонтерити — плести сітки тощо… Але я лікар, що опанувала тактичний протокол і тепер можу ділитись знаннями з іншими. Знаннями, яких так потребують зараз всі”, – каже Ольга.
Долучитись може кожен. Чому варто звернути увагу на тактичну медицину прямо зараз
Сьогодні вкрай важливо, щоб навички з надання домедичної допомоги якомога доступнішими. Завдяки участі Checkbox у програмі, центр КоЛеСо може навчати курсантів безкоштовно. Тому медики закликають не зволікати, і вже зараз присвятити свій вільний час отриманню безкоштовних знань, які можуть врятувати людське життя в критичний момент.
Участь соціально-відповідальних бізнесів у якості донорів – надважливий внесок у розвиток українського такмеду. Адже саме з цих внесків сплачується робота інструкторів, оренда приміщень та розхідників. Тому центр звертається до українських компаній – ви також можете долучитись до спільної справи, завдяки якій щоденно рятуються життя сотень українців.
Пам’ятайте — участь в розвитку такмеду — це внесок в майбутнє нашого суспільства. Тож не зволікайте, зв’яжіться з нами з питань навчання чи підтримки прямо зараз:
https://facebook.com/koleso2015/
+380970710303
Рахунок Київського центру: UA263052990000026000016237633 https://pb.ua/short?2ZKYZ
